ОДНИМ з найбільш відомих церковних обрядів є молитовне поминання. Саме за допомогою поминання віруючі просять у Господа благодать для своїх рідних і близьких. При здійсненні поминання потрібно дотримуватися ряду правил, закріплених багатовіковою традицією .
Поминання (записки за здоров’я та душевне спасіння близьких і про блаженного упокоєння покійних) подаються парафіянами за свічковий ящик – місце при вході до церкви, призначене для продажу свічок, ікон, натільних хрестів і для оформлення треб. Записки бувають «прості» і «замовні».Згаданий на ім’я в «простий» записці людина поминається загальної церковною молитвою перед початком головного богослужіння Православної Церкви – Божественної Літургії, котра відбулась ранковий час. Перед початком служби записки передаються в вівтар, де священнослужителі прочитують їх вголос – поминають. Якщо записка «замовна», то при цьому ще виймають частинки з просфор – невеликих двучастних хлібців із зображенням Хреста. Наприкінці Літургії ці частинки занурюються в чашу з Тілом і кров’ю Христовою.
Крім звичайних записок в церкві можна замовити Сорокоусти (40-денні молитви), а також піврічні, річні і «вічні» (поки діє храм) поминання.
Існують спеціальні правила написання церковних записок. На початку записки зображується восьмикутний хрест, нижче пишеться: «Про здоров’ї» або «За упокій». У записках можна вказувати лише імена людей, хрещених у Православній Церкві; в записках за упокій не можна писати імена самогубців і імена покійних, зарахованих до лику святих: святі самі моляться за нас Господу.
Існує і спеціальна «ієрархія поминання». Першими в записках пишуться імена єпископів, потім – священиків-ченців, священиків, дияконів, ченців, черниць, далі – чоловіків, жінок, дівчат і отроковиць, імена немовлят чоловічої і жіночої статі (до 7 років). За бажанням можна внести в записку уточнення: перед ім’ям священика написати «ієрей», перед ім’ям дитини – «немовля» або «отрок», перед ім’ям військовослужбовця – «воїн». У записках за здоров’я хворого прийнято писати «болящого», а перед іменами померлих насильницькою смертю – «убитий». Перед ім’ям покійного до сорокового дня слід писати «новопреставлений». Подібні уточнення можуть бути написані в скороченому вигляді.
Записки ми пишемо, щоб випросити Божої благодаті для своїх ближніх. Принесені ж віруючими пожертвування (наприклад, борошно для просфор, масло, вино – «Кагор») і запалювані перед іконами свічки – наша жертва Господу, символ нашої любові і відданості. Це потрібно в першу чергу нам самим. За нашу жертву, за вміння і волю обмежити себе в благах земних, Господь сторицею віддасть нам душевним спокоєм
