По-перше, далеко не всі православні священики товсті. Ні ми, ні наші опоненти не проводили досліджень, які могли б встановити, чи дійсно серед священиків більше повних людей, ніж серед які-священиків.
По-друге, середньостатистичний священик старше, ніж середньостатистичний чоловік, тому що священиками не так часто стають в молодому віці. Напевно, менш половину священиків стали такими самим прямим шляхом: школа – семінарія – священство. Дуже багато хто прийшов до цього в більш зрілому віці. А чим чоловік старший, тим, на жаль, живіт його більше.
По-третє, не-священики зрілого віку часто носять піджаки. Піджак ж приховує живіт. А одяг священиків – не приховує. Тому живіт людини в священицької одязі (підряснику) помітніше.
І нарешті, найголовніше. Давайте, нарешті, говорити як дорослі люди, які мають досвід власної боротьби з підшкірним жиром. Чому насправді залежить товщина жирового шару? Від достатку? Від вишуканості харчування?
Нічого подібного. Найбільше вона залежить від режиму харчування і спортивних тренувань. Маючи нормований робочий день, можна уникати вечірнього переїдання і приділяти час тренувань в спортзалі.
У священиків же робочий день ненормований. У дні богослужінь вони мають можливість в перший раз поїсти тільки о третій годині дня. До того ж, майже всі вони – члени багатодітних батьки. За визнанням багатьох батюшок, їм навіть зачесатися часто ніколи. Куди вже там в спортзал йти для наведення краси, в той час як матінка з 3-5-8 дітьми надриває. Та й не тільки матінці допомога потрібна, а й самим дітям – увагу батька. А скільки у священиків ще духовних дітей, яким теж потрібно приділяти час?
Та й навіщо православним священикам цей фітнес? Краса тіла не є для священиків одним із пріоритетних цінностей. По-перше, вони не стурбовані завданням спокушання протилежної статі. У всіх у них є дружини. А що гріха таїти – саме бажання подобатися, спокушати є одним з головних стимулів підтримки нами фізичної форми.
По-друге, вони взагалі надають більше значення духовному, розуміючи короткочасність цьому житті, і не бачачи сенсу вкладати зусилля в те, що дуже скоро перетворитися на порох. У той час як для роботи над своєю душею часу постійно не вистачає.
Тому своїми великими животами деякі священики схожі на духовно слабких людей, яким просто лінь собою займатися. Але священики-то сильні і не ледачі. Просто силу свою вони прикладають в іншому напрямку.
Та й нам від людей, які повинні бути виразниками батьківської любові Бога до нас, потрібна зовсім не краса талії. Подумайте і скажіть чесно – Ви б віддали перевагу мати справу зі священиком, який приділяє Вам більше часу або який менше, зате у нього талія тонше, тому що він ходить в спортзал?
І ще один момент. Всім відомо, що добрі люди більш схильні до повноти, ніж злі. Навіть приказка така є – «Доброго людини повинно бути багато». Дійсно, гнів і інші злі емоції як би спалюють плоть людини. Священики – люди різні, але все-таки їх служіння волею-неволею умиротворяє їх душу, вчить доброті …
