Традиція освячувати будинок дуже давня і зародилася ще в біблійні часи. Людина з давніх-давен прагнув присвятити своє житло Богу. І будинок сприймався не тільки як місце проживання, але, в певному сенсі, як сімейний храм, як місце щоденного спілкування сім’ї з Богом. Люди, творячи свої житла, запрошували священика, щоб він, як служитель вівтаря Божого, зробив разом з усією родиною молитву в новому будинку і, тим самим освятив його, як сімейний храм, як місце присутності Бога. У наш час освячувати квартири не менш важливо, ніж за часів попередні. Якщо будинок освячений, якщо сім’я живе з Богом, то ніяка заздрість і ніяка зла воля не зможе принести шкоди.
Освячення квартири, спочатку, відбувалося як благословення будівництва нового будинку, потім – благословення входу в цей будинок. Церковне слово «освячення» в даному випадку має інший зміст, ніж освячення води або ікони. Щодо цього чинопослідування більш доречно слово «благословення»: при їх скоєнні ми молитовно закликаємо Боже благословення на будинок і живуть в ньому, на їх християнське життя і здійснення добрих справ. Тому таке освячення – не якесь автоматичне дію: його дієвість безпосередньо залежить від того, наскільки якої просять церковного благословення люди, своїм життям самі відповідають святості подається Церквою благодаті Божої.
І при освяченні будинку, і при будь-якому іншому священнодійстві все буде залежати від самих людей, від їх віри, від щирості їх молитви до Бога.
